Галина Паламарчук

Літнє

Достигла вишня і цілує мить,
І кров з учора в завтра цебенить
Тонкою цівкою, мов крізь прокол від голки.

Час в довжину — такому наверзтись.
Не від хвилини краєш — від версти,
Зрешеченої зорями лутовки.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle