Надія Кир’ян

Легка печаль

У сні печаль моя така легка,
Як пісня з ненаписаної книги.
Морозом миттю губи обпіка
І розтає, мов маківка зі снігу.

Ловлю її, веселу, мов бджола,
Мов сонечко, що не зацвівши, смеркло.
Моя бджола — гула чи не гула,
А крильцями до сонечка примерзла.

За нею вслід хмариною лечу,
Неначе дим з нетопленої хати.
Легка печаль моя — не до плачу.
Не наздогнать її і не зібрати.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle