Ледь-ледь чадить багаття по дощі,
Жарок беззубий смокче вогку глицю,
Мутна вода тече назад в криницю,
А не з підзем'я б'є поміж кущі.
Нараз протряхла сушнику нагреба,
Багаття полум'ям купальським розцвіло,
Джерелиться криниця. Все як треба.
Лиш між людей шугає нице зло.
Ось дибає триногий лось-підранок:
Свинцем спотворено класичний екстер'єр,–
Напивсь джерельної, приліг і вмер під ранок.
На дачі ллє жакани браконьєр.
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »