Цей випадок трапився років п’ятнадцять тому, якщо я не помиляюсь.
Тут поруч, на сусідній вулиці, може ти пам’ятаєш, є такий високий будинок,
в якому тоді здавались кімнати,
і там поселилось кілька китайців, які, як виявилось, перевозили наркоту
прямо в своїх шлунках,
мов небачений небесний кав’яр, здатний зламати цю вкінець зароблену цивілізацію.
Кімнати здебільшого винаймали всілякі шарлатани і таксисти,
також повітроплавці, позбавлені своїх небесних болідів, все варили на кухні каву
і слухали джазові радіостанції,
і речі починали світитись в темряві і не відкидати тіней,
а колишні реґбісти за пивом і картами курили кемел і говорили про своє
довбане реґбі.
В китайців щось не залагодилось із бізнесом, про це потім багато писали,
сам знаєш як це буває: одного разу щось там собі не поділили — і по всьому,
тож влаштували жахливу стрілянину прямо на задньому дворі,
заганяючи у підвали щурів і птахів у небеса.
Я час від часу туди заходжу, коли повертаюсь додому, роблячи невеликий гак,
розглядаю пожежні драбини і небо, в якому, якщо подумати, немає нічого, окрім,
власне неба,
і знаєш, іноді мені здається, що люди насправді помирають тому,
що в них просто зупиняється серце від любові до цього
дивного-дивного фантастичного світу.
Коли мені було 14 і в мене були свої види на життя, я вперше накачався алкоголем. Під саму зав'язку. Було дуже тепло і наді мною пливли сині небеса, а я лежав і помирав на смугастому матрасі й навіть похмелитися не…
Читати далі »
Музика, очерет, на долоні, руці. Скільки пройде комет крізь понадхмарр’я ці…
Читати далі »
За хвилину до того, як випаде дощ, ти відчуєш, як шкіра вібрує під тиском ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж твого тіла і враз його стиснуть…
Читати далі »
Двадцятого квітня йшов дощ. Я важко відчинив нефарбовані двері. Клейка бруківка липла до підошов, І ми, мов мухи, єдналися з твердю…
Читати далі »
ця молодість початку дев‘яностих н.ф. щасливо – говорять вони – до наступного року господь копається в давніх блокнотах…
Читати далі »