В сестри Оленки в квітничку
Барвіночок зацвів.
А я викохую квітник
Із наймиліших слів.
Квітник-словник,
Словник-квітник —
Він справжній чарівник.
Вміщає поле, і ріку,
І день, і ніч, і вік.
Зеленим, білим, голубим
Проміниться земля.
А кожне слово в квітнику
До мене промовля.
Говорить поле про полин
І в слові ожива.
Воно, як жайворон, співа
І пахне, як трава.
Розкаже небо про блакить,
Про срібні літаки.
Про річку, по якій пливуть
Дерева і хмарки.
А м’яч розкаже про футбол,
Про гулі й синяки…
А потім з ним помовчимо
Про вибиті шибки.
Мов груша,
Пахне слово „сад”
І, мов оса, дзижчить.
І білим цвітом обліта,
І листям шелестить.
Виходить мама із садка,
І татко, і сестра…
Аж тут говорить словничок,
Що в школу йти пора.
А школа — сад, де на гілках
Гойдаються слова.
В них день новий, в них смак новий,
І пісня в них нова!