Галина Паламарчук

Кущі золотих багать

Кущі золотих багать
на Україні горять,
і сонце вступає зимі нас
поволі, за п’яддю п’ядь.

У нього шляхи свої,
у Бога плани Свої,
затьохкають заметілі
в садах наших, як солов’ї.

Старіє природа вмить,
як сонечко вдаль одбіжить.
Чому старіє людина,
що сонцем їй є, скажіть?

Курці золотих багать
над скарбом своїм димлять,
Купці золотих багать
над скарбом своїм не сплять.

А сонце вступає зимі нас
поволі, за п’яддю п’ядь.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle