Надія Кир’ян

Крісла гефеста

Щоб помститися Гері за образу,
Гефест викував і подарував їй
прекрасне золоте крісло, встати
з якого неможливо.

Роки течуть,
І скресають весни.
А світ закутий
У крісла Гефеста.
Золотом зманять,
Зчавлять всі соки.
Сядеш у них —
Не минеш мороки.
Хитрі, мов тещі,
Лихі, як свекрухи.
Липнуть до них —
Як до меду мухи.
Сидіти в тих кріслах —
Солодше від раю.
Хочу — милую,
Хочу — караю.
Їх не розбити,
Їх не зламати.
Хто в них сідає —
Не може встати.
Тяжіє над світом
Прокляття Гефеста.
Минають роки.
Скресають весни.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle