Гріхи, огріхи і горіхи
У синю торбу покладу.
Задля розради? Задля втіхи?
На смуток? Може, на біду?
Тим часом дерево ростиме
Без зайвих слів і зайвих сліз.
Без них… А може, навіть з ними
Корінням вгору, листям вниз.
Під ним торбина, хвора небом,
Без хворих торбою небес.
Це все, що день припас для тебе
З найдивовижніших чудес.
Сідай гортать свободу кволу,
Яка зіщулилась в кутку.
Тепер би їй у чисте поле,
Так ні, гуляй на мотузку.
Що стерегти? Либонь, торбину,
Горіхів повну і гріхів…
Та знову звично гнути спину
Без зайвих слів. Без зайвих слів.
Зимове слово — сніг, Зимове слово — білий З’єднались — і навкруг Сніжинки полетіли…
Читати далі »
Ми з вами в цьому світі не самі, Живуть тут звірі, птахи і комахи. Одним повітрям дихаємо ми І ходим під одним небесним дахом…
Читати далі »
Перший раз малий Микола Став збиратися до школи Олівця поклав у сумку, Книги, ручку, зошит, гумку…
Читати далі »
Було, чи здавалось, чи снилось Іванку, Що кожного ранку, Що кожного ранку Жар-пташка злітає понад двором…
Читати далі »
Три ведмеді вухаті Пішли сіно копати, І картоплю косити, І вирубувать жито…
Читати далі »