Павло Гірник

Коні

І — не зупинити. І — не наздогнати.
Та вергають коні все одно до хати.
В остогидлі стайні, до возів і ясел.
А вночі їм тихо нагадає ясен

Про степи широкі, де гуляє вітер.
Їх печаль і тугу ще й роз'ятрять квіти,
Місяць голомозий вже не дасть поспати:
— Гей, летіли коні, наче ті орлята!..

І, рвонувши пута, заіржавши дико,
Знов майнули коні, і — не зупинити.
І — не наздогнати, і — не загнуздати,
Їм степи під ноги будуть роси слати,
І шалений вітер молодечим свистом
Розгойда планети заспану колиску.

…Про давно забуте нагадає ясен.
І не спиться коням біля повних ясел.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle