Кому оце віддати, присвятити,
Позбутися небес і журавлів?
Ти сам себе наважився судити,
І навіть так судити не зумів.

Є хресна путь, і є шляхів чимало.
Хрести є різні. Є, що їх нема.
Хай просто був. Нехай не розпинали,
Але хоч мова не була німа.

Йдемо собі і порізно, і люто,
Минаємося в часі, мов не ми.
Але якщо була бодай покута,
Подякуй, що торкалися крильми.

Бо є і те, чого не маєш знати,
А коли знаєш — Господи, мовчи —
Сиди собі в своїй схололій хаті
При тій собі засвіченій свічі.

Хай неможливо, хай себе

не пустиш,

Хай заважають руки і вуста —
Кохання справді, брате,

невсипуще,

А ця любов шляхетна і проста.

І що там говорити,

листувати,

Ховати серце, змучене й тверде…
Не буде неба там, де буде хата.
Не буде хати, бо немає де.