Надія Кир’ян

Колобок

— Я колобок. Між зорями я — зірка,
А між сонцями — сонечко ясне.
Проте кочуся дуже легко з гірки,
Поки мене лисичка проковтне.
Вона ковтне, на те вона й лисичка,
Як проковтнула у ворони сир.
І я тепер — трави зім’ята стрічка
Та між людей повчальний поговір.
А я ж читав у книгах про хвостату
І баєчку про сир давно вивчав.
Коли б мені свою недолю знати —
Лисиці б я на носа не сідав.
І в голові моїй було не голо —
Я ж викотив із книг усі дива.
Але почув отой медовий голос —
Запаморочилась кругла голова.
І я із гірки — прямо до лисички,
Прямісінько в її єлейний рот.
Лишилася трави зім’ята стрічка
Та казочка, що промовля народ…

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle