— Я колобок. Між зорями я — зірка,
А між сонцями — сонечко ясне.
Проте кочуся дуже легко з гірки,
Поки мене лисичка проковтне.
Вона ковтне, на те вона й лисичка,
Як проковтнула у ворони сир.
І я тепер — трави зім’ята стрічка
Та між людей повчальний поговір.
А я ж читав у книгах про хвостату
І баєчку про сир давно вивчав.
Коли б мені свою недолю знати —
Лисиці б я на носа не сідав.
І в голові моїй було не голо —
Я ж викотив із книг усі дива.
Але почув отой медовий голос —
Запаморочилась кругла голова.
І я із гірки — прямо до лисички,
Прямісінько в її єлейний рот.
Лишилася трави зім’ята стрічка
Та казочка, що промовля народ…
Зимове слово — сніг, Зимове слово — білий З’єднались — і навкруг Сніжинки полетіли…
Читати далі »
Ми з вами в цьому світі не самі, Живуть тут звірі, птахи і комахи. Одним повітрям дихаємо ми І ходим під одним небесним дахом…
Читати далі »
Перший раз малий Микола Став збиратися до школи Олівця поклав у сумку, Книги, ручку, зошит, гумку…
Читати далі »
Було, чи здавалось, чи снилось Іванку, Що кожного ранку, Що кожного ранку Жар-пташка злітає понад двором…
Читати далі »
Три ведмеді вухаті Пішли сіно копати, І картоплю косити, І вирубувать жито…
Читати далі »