Вірші колючі, мов їжаки,
Руки — до крові, душу — до крові…
Повитягаю із них голки,
Зшию деревам плаття паперові.
Одяг готовий на голі гілки —
Трішечки фарби, трішечки хисту…
Тільки дерева — смішні малюки —
Тужать чомусь за зеленим листям.
Так і марную і дні, і роки,
Вперто шукаючи в кожному слові
Тих колючок, що немов їжаки —
Руки — до крові, і душу — до крові!
Зимове слово — сніг, Зимове слово — білий З’єднались — і навкруг Сніжинки полетіли…
Читати далі »
Ми з вами в цьому світі не самі, Живуть тут звірі, птахи і комахи. Одним повітрям дихаємо ми І ходим під одним небесним дахом…
Читати далі »
Перший раз малий Микола Став збиратися до школи Олівця поклав у сумку, Книги, ручку, зошит, гумку…
Читати далі »
Було, чи здавалось, чи снилось Іванку, Що кожного ранку, Що кожного ранку Жар-пташка злітає понад двором…
Читати далі »
Три ведмеді вухаті Пішли сіно копати, І картоплю косити, І вирубувать жито…
Читати далі »