Ти любиш розглядати шкіру
Яка формує тіло панни
Ти цю пантеру взяв на віру
Встромляєш в неї спис тюльпанний
Її навчили говорити
Хоча начхати їй на квіти
Ця усмішка бажає м'яса
В кров на арену неофіти
Злягання Риму, рев пантери
Ар оргії судомні струми
У мозгах сплетені парфуми
Поети золотої ери
Налито в голови по вінця
Із місяця вино прозоре
Наповнить морем ваші пори
І кров смолиста і дивіться
Засмага смуга і печера
Вона богиня звірчи прірва
Вона гумова лялька шкіра
Чи морем створена Венера
Гітара в пальцях ловеласа
На звуки вишукані ласа
ти йдеш одна між лілій сорочки но сиш білі малюєш очі де ревам…
Читати далі »
ВОНА ПІДНІМАЄТЬСЯ, ЯК ГОЛОВА, відрубана голова волоцюги. Вона промовляє уперше, і вдруге, і втретє свої потойбічні слова…
Читати далі »
Лев, той що квіти крові випускає, Вусатий мопассан, гриваста смерть, — Красунь за грати подихом вдихає І лиже животів їх ніжну твердь…
Читати далі »
холоднокровні істоти доживають у нашій ванні останні дні їх продовгуваті гнучкі…
Читати далі »
Тіло покійного знайшли у рові посеред подвір'я, завішаним на ланцюгу, і закопали за городом Джульбарс повісився — самовбивця-пес…
Читати далі »