Вже ніч на дворі. Не спить дитина.
Схилився батько над ліжком сина
І виявляє любов і ласку.
— Послухай, — каже, — синочку, казку.
Так, значить, дід жив і, значить, баба.
Була в них, значить, ще й курка ряба.
І сіла, значить, вона в гніздечко
І, так сказати, знесла яєчко.
Дід бив яєчко і баба била.
Ну баба, значить, теж не розбила.
А, так сказати, пробігла мишка… —
І тут синочок схопився з ліжка:
— Все значить, значить та так сказати…
Не треба казки! Я хочу спати.