Іван Драч

Калина

Спиваю сік густий
з терпких морозних грон,
Спиваю сік жарких жовтневих
розкошей,
Спиваю шурхотливий падолист,
Спиваю золоту оскому осені,
Сметану вогняну спиваю й захлишнаюсь
Спиваю гіркоту коханих вуст,
Спиваю материнський вічний труїунок.
Хрумтить мій смуток,
цукриться мій смак.
Спішу до неї через гони літ.
Моя рука
гаряча і тремка
Торка
Її холодні, полум'яні перса,
Та б'є мене десницею по серцю
І сизий стан гордливо одхиляє
Аристократка з репаним коріннями,
Бо ж ноги мої в модних черевиках
Свій босий слід не можуть віднайти.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle