Павло Гірник

Є порожні ліси

Є порожні ліси, де ніхто не навчає літати,
Де відлуння стоїть, як прозора пітьма на воді,
Де малесенький світ, у якому ні мами, ні тата,
Йде снігами назустріч далекій чужій коляді.

Ти впізнаєш себе в тій пітьмі, що стоїть під снігами,
В тій воді, що слідами твоїми повз тебе пройшла,
І хіба що німою любов’ю поділишся з нами
До прадавнього лісу, де нині пісок і зола.

Посіваймо снігам, заходімо у сни і відлуння —
Хай Господь помагає вам, любі, з води і роси —
І благенькі засуви тому, хто в дорозі, відсуньмо —
Ти не сам, бо навчився літати. З тобою ліси.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle