Явись, праправнуче, мені
Аж із далекого далека.
Скажи, яка сьогодні спека
У приазовській стороні,
Де йде полив і ночі й дні;
Або про те, як на Хрещатик
Зійшлися люди звідусіль
Обжинки вславить. На початок
Дівча вручає хліб і сіль
Трудівникам космічних піль.
Або мовчи, не говори,
Лише прийди. Хай я побачу
Крізь тебе землю, плідну, зрячу,
Від сонця – не від бомб – гарячу
Тії грядущої пори.
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »