Павло Гірник

Якось не так воно, Боже

Якось не так воно, Боже,

чи я не такий?

Струшую душу,

як попіл якийсь говіркий.

Маю кавалочок неба, ковточок вина,
Ходить за мною похмільний

брудний сатана.

Нащо, навіщо, чого до мойого єства?
Може, тому, що я маю його за слова,
Може, тому, що спинив ту безглузду війну,
Безглузд якої колись напував

сатану?

Важко-не важко, а все таки

досі живу,

Маю собі на майбутнє холодну траву,
Маю в траві собі коника,

що не сюрчить,

Просто сам собі є, просто знає,

чого він мовчить.

Маю усе, що не треба,

бо плинне воно і дурне.

І багато мені, забагато мені

говіркого мене.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle