Анатолій Таран

Як тримати гору – теорему

Як тримати гору – теорему
у грозу вивчають явори.
Підопремо гору, підопремо:
ми ж з поріддя – Підопригори.
Ми на себе беремо немало
у віках і кожну ніч і день.
І село тому тут заснували,
щоб не впали гори на людей.
І радіє вікова тополя.
І сміються листом явори.
І село стоїть посеред поля,
де немає жодної гори.
Вже над серцем тут гори не буде.
Де ж гора ота поділась, де?
За віки так потрудились люди,
що гора ніколи не впаде.
І як ночі спуститься завіса,
мов легенда дивна і стара,
бродить садом полотняний місяць
сивоусий Підопригора.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle