Я вдивляюсь у своє життя,
Так я йду чи ні – скажи мені?
А було б колись того знаття
У дитинстві тому, в напівсні.

Чи я так стежки свої трудив,
Чи туди вели мене стежки,
Коли я гасав поміж трудів
І збирав у торбу колоски?

Знаю тільки – той дитячий хліб
Досі живить і сучасні дні,
Зором тим я, доки не осліп,
Бачу зірку на криничнім дні.

Все суворіш, все нещадніш б'є
Крига по сумних моїх словах,
Та зоря з Теліженець як є
Ще стоїть у мене в головах.