Платон Воронько

Я підтоптався.

Я підтоптався.
Ноги-дерев'янці,
Не розігнути їх і не зігнуть.
А встану вранці, стисну речі в ранці
І – з молодими в пошукову путь.
Аби не буть обузою в дорозі –
Останні.сили вичерпну з душі,
Ітиму у строю, а не в обозі,
Топтатиму будяччя палаші.
Я зупинюсь лиш там, де смерть застане.
А ви ідіть,
Торуйте власний слід –
До людяних висот,
Бо ви – титани!
Молю я долю:
Хай наносить рани
Вам шлях незвіданий, а не крицевий шріт.