Я підтоптався.
Ноги-дерев'янці,
Не розігнути їх і не зігнуть.
А встану вранці, стисну речі в ранці
І – з молодими в пошукову путь.
Аби не буть обузою в дорозі –
Останні.сили вичерпну з душі,
Ітиму у строю, а не в обозі,
Топтатиму будяччя палаші.
Я зупинюсь лиш там, де смерть застане.
А ви ідіть,
Торуйте власний слід –
До людяних висот,
Бо ви – титани!
Молю я долю:
Хай наносить рани
Вам шлях незвіданий, а не крицевий шріт.
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »