Платон Воронько

Я лежу в дзвінкім осіннім золоті

Я лежу в дзвінкім осіннім золоті
Під роями глиць.
Дух лісів настояний на солоді
Вив'ялих кислиць.

Задрімав: наснився поцілунок –
Трепетні вуста.
Справді сон а чи живий відлунок
Літ із-за півста.

Заливає повінь спогадання
Та й не в перший раз.
В пору золотого опадання
Зацвітає ряст.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle