Платон Воронько

Я лежу в дзвінкім осіннім золоті

Я лежу в дзвінкім осіннім золоті
Під роями глиць.
Дух лісів настояний на солоді
Вив'ялих кислиць.

Задрімав: наснився поцілунок –
Трепетні вуста.
Справді сон а чи живий відлунок
Літ із-за півста.

Заливає повінь спогадання
Та й не в перший раз.
В пору золотого опадання
Зацвітає ряст.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle