Я блукаю міжзоряним гаєм,
ти прошкуєш майданом бажань —
і все чисто про себе ми знаєм,
хоч веде нас прадавня олжа.
Невіднайдена невідомість
і не вабить, і не кортить…
Ми з тобою — звичайні бездомні
у шикарному світі квартир.
Але й світові не спізнати,
що мені засвітилось в тобі, —
адже міг безнадійно проспати
на його плоскостопім горбі
і летюче твоє обличчя,
і сліпуче твоє ім”я,
і ту ніч, що озвалася тричі…
Бо лиш там усвідомив:
се я —
тільки тінь на твоєму обличчі,
тільки сива стежинка роси…
Вже не верне туди електричка
й ти не стрінеш,
хоч як би просив…
А годинник задавнені крила
звів чаїно,
мов знак подає!
В позачассі ми стрінемось, мила,
адже десь воно, справді, та є?!
…Я не втратив зненацька притомність
перед входом у платний сортир -
просто, ми ж бо звичайні
без-дом-ні
у безликому світі квартир.
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »