Борис Мозолевський

Із солдатського зошита

Сержант ще не бачив такого із див:
Всі десять зарядів я вище всадив.

Мішені стояли, осяяні днем,
Так ясно і прямо навпроти.
Та тільки не слухались руки мене,
Хоч знав я — підводжу роту.

Мінився в лиці вже і падав з лиця
Комбат мій, а я був сталим!
Я точно стріляв! Та не в контур бійця,
А в тих, що над ним постали.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle