Їсти сніг, запивати сльозою
між реліктами палеозою,
поміж кпинів і пострілів в спину
присягатися духом єдиним,
присягатися шляхом, простертим
між зеленим барвінком і терном,
між кістками в румовищах склепів
і мигтінням сузір'їв далеких.
Поєднавши тіла мармурові,
закусивши вудила до крові,
яблукатих пускаючи риссю,
присягатися у безкористі,
у безумстві нестримного лету,
у любові, що канула в Лету.
Старий учитель. Все обличчя в шрамах. Худий і безпорадний до жалю. У нього був потертий жовтий ранець, і старомодний сірий капелюх…
Читати далі »
Ковток повітря. Ще один ковток. Звичайний. Звичний. Може, не останній. Земля зробила ще один виток навкруг осі, біля космічних станцій…
Читати далі »
Дощ іде. Субота. Суєта. Поїзд зупиняється у Галичі. У житті з'являються прогалини, і німує слово на устах…
Читати далі »
Містерія… Це таїнство життя? Чи тільки реквізити балаганні, для зручності загорнуті у стяг високого і чистого кохання…
Читати далі »
Я так люблю твої листи — і сумовиті, і лукаві. Ні в одержимості, ні в славі не відчуваю повноти…
Читати далі »