Марта Тарнавська

Іграшка

All the king's horses and all the king's men
couldn't put Humpty together again.

Різьблена, дерев’яна,
цвяхована чорною бляшкою,
сувенір-люлька
— родич привіз з України.

П’ятилітній Іванко
— внучок мій найстарший —
відкриває-закриває:
сподобалась іграшка.

Раптом біжить переляканий
— в оці тремтить сльозинка —
в руках уламки люлечки,
шматки різьбленого дерева.
Поламалося!… Бабо…
я не хотів…

Каже баба Іванкові:
не журися, хлопчику,
це не ти поламав —
воно давно поламалося,
але баба зліпила докупи
і воно було ніби-ціле,
але не справді.

Це була така собі
ніби-іграшка,
але баба знала,
що прийде день,
коли треба буде
глянути правді ввічі:
сказати:
Це — ні до чого,
і — викинути.

1992

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Марта Тарнавська»