Платон Воронько

Іду по трав'янистих килимах

Іду по трав'янистих килимах.
Була в натхненні ткаля-майстериця.
Ось виткана із соняхів жар-птиця,
Який манливий крил її розмах!
А там – ромену золотава квітка,
Та біла – для вінчальної фати;
Комусь на щастя – з лілії підківка
Між рутою...
Промінчик з висоти,
Іще не затканий в основу конопляну,
Тонкою ниткою над кроснами ґуля.
І крик душі – довкіл, куди не гляну:
Яка прекрасна матінка-земля!

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle