Платон Воронько

Іду по трав'янистих килимах

Іду по трав'янистих килимах.
Була в натхненні ткаля-майстериця.
Ось виткана із соняхів жар-птиця,
Який манливий крил її розмах!
А там – ромену золотава квітка,
Та біла – для вінчальної фати;
Комусь на щастя – з лілії підківка
Між рутою...
Промінчик з висоти,
Іще не затканий в основу конопляну,
Тонкою ниткою над кроснами ґуля.
І крик душі – довкіл, куди не гляну:
Яка прекрасна матінка-земля!

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle