Іду навшпиньки до любові
В таємній тиші вечоровій.
Все буде приязно і гречно.
На відстані душі — безпечно.
Цілунків не боюсь гарячих
Очима. Їх ніхто не бачить,
Не чує і не розуміє,
Але душа моя німіє.
Шугає притьмом у провалля,
В морську глибінь, а може, й далі…
У тебе зорі на долоні —
Зелені, білі і червоні.
Я мов осліпла і стою
Навпроти тебе чи в раю…
При тім кажу якісь дурниці,
Сама — в полоні у Жар-птиці.
В хвилині цій я буду жити.
Це байдуже — зима чи літо,
Чи мить ця перша, чи остання —
Не матиму розчарування!