Павло Гірник

І тобі не звірюся, єдина.

І тобі не звірюся, єдина.
Просто маю з небуття коня
І світи, в які життя руїнне
Канчуком себе ж і поганя.

Там не море, не ліси і гори,
А такі високі небеса,
У які на самоті говориш,
У які ніхто не галаса.

Не посміє.

Блудні та облудні,

Не смітіть собою на ріллі.
В грудні відлягало.

Саме в грудні.

І постало в кризі і золі.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle