Павло Гірник

І тобі не звірюся, єдина.

І тобі не звірюся, єдина.
Просто маю з небуття коня
І світи, в які життя руїнне
Канчуком себе ж і поганя.

Там не море, не ліси і гори,
А такі високі небеса,
У які на самоті говориш,
У які ніхто не галаса.

Не посміє.

Блудні та облудні,

Не смітіть собою на ріллі.
В грудні відлягало.

Саме в грудні.

І постало в кризі і золі.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle