Павло Гірник

І голоси, що чулися з небес

І голоси, що чулися з небес,
І слово, що було тобі за Бога,
І та безодня, у якій воскрес
Не знати як чи зовсім ні до чого,

Лише пролог. Руйновище. Орда.
Чужа душа, яка в тобі німіла.
І кригою освячена вода,
В якій тебе хрестила Неоніла.

Чиї слова тікають з-під пера?
Чия свобода з кров’ю і пітьмою?
Чия душа це тіло обира?
Їй досі легко чутися самою.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle