Павло Гірник

І голоси, що чулися з небес

І голоси, що чулися з небес,
І слово, що було тобі за Бога,
І та безодня, у якій воскрес
Не знати як чи зовсім ні до чого,

Лише пролог. Руйновище. Орда.
Чужа душа, яка в тобі німіла.
І кригою освячена вода,
В якій тебе хрестила Неоніла.

Чиї слова тікають з-під пера?
Чия свобода з кров’ю і пітьмою?
Чия душа це тіло обира?
Їй досі легко чутися самою.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle