Хвилі які! І вода солона.
Мільйони солоних бризк.
Вітри викидають з морського лона
молюсків і риб.
А ти лежиш, непричетний до шторму,
лінивий — який там борг!
І, наче в бінокль, крізь діри чорні
на тебе дивиться Бог.
А потім — що ж… І тебе потрощить
гравітаційний смерч.
І стане для тебе безмежним простір,
а хтось констатує смерть.
Старий учитель. Все обличчя в шрамах. Худий і безпорадний до жалю. У нього був потертий жовтий ранець, і старомодний сірий капелюх…
Читати далі »
Ковток повітря. Ще один ковток. Звичайний. Звичний. Може, не останній. Земля зробила ще один виток навкруг осі, біля космічних станцій…
Читати далі »
Дощ іде. Субота. Суєта. Поїзд зупиняється у Галичі. У житті з'являються прогалини, і німує слово на устах…
Читати далі »
Містерія… Це таїнство життя? Чи тільки реквізити балаганні, для зручності загорнуті у стяг високого і чистого кохання…
Читати далі »
Я так люблю твої листи — і сумовиті, і лукаві. Ні в одержимості, ні в славі не відчуваю повноти…
Читати далі »