Надія Кир’ян

Хворіє мій народ

Тут не поможе ні настій ромашки,
Ані міцний відвар із спориша…
Хворіє мій народ. Давно і тяжко.
Болить йому покручена душа.
Болить, як дереву розрубане коріння,
Болить, як перетруєне зерно.
Болить і навесні, і в день осінній,
І в літній дощ, і в спеку — все одно.
Не віднайти живого зілля-трунку —
Купайся в череді чи в спориші…
Нема від того болю порятунку,
Прожити неможливо без душі!

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle