Хто спить по ночах? Ніхто не спить!
Дитя в колисці своїй кричить,
Старий чекає на смерті мить,
А хлопець милій щось шепотить,
В уста їй дише, в очі глядить.
Заснеш — чи ж знову проснешся тут?
Ще встигнем, встигнем навік заснуть!
А бистрий сторож йде з дому в дім,
Ліхтар рожевий блукає з ним,
І над подушкою серця стрибок
Скажено стукає, мов молоток:
Не спи! Кріпися! Кажу це всім!
А то — вічний сон! А то — вічний дім!
Немов весінній вітер надлетів і радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, що топиш самоти бездонну кригу…
Читати далі »
То я, Касандра. А це — моє місто під попелом. А це — моя палиця і стрічки пророчі. А це — моя голова повна сумнівів…
Читати далі »
Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір і в серця спраглого відчиненім вікні з’явилась знову туга молодеча…
Читати далі »
Ніч тиха прийшла і свята, мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя народилося в цьому місті…
Читати далі »
Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий…
Читати далі »