Марта Тарнавська

Хто спить по ночах? Ніхто не спить!

Хто спить по ночах? Ніхто не спить!
Дитя в колисці своїй кричить,
Старий чекає на смерті мить,
А хлопець милій щось шепотить,
В уста їй дише, в очі глядить.

Заснеш — чи ж знову проснешся тут?
Ще встигнем, встигнем навік заснуть!

А бистрий сторож йде з дому в дім,
Ліхтар рожевий блукає з ним,
І над подушкою серця стрибок
Скажено стукає, мов молоток:

Не спи! Кріпися! Кажу це всім!
А то — вічний сон! А то — вічний дім!