Хто розуміє цей жах, коли душа така одинока?..
Коли хочеться кривавими пальцями
схопити за горлянку небо і видерти йому останнє око — Сонце...
Хто розуміє цей жах, коли душа така одинока?..

Моє серце — Благбаз в часи військового комунізму,
коли далі були такі пахучі, такі червоні...
А тепер всі в крові і душа, і долоні,—
і пропадають мої огні за муром...

О моя далека Революціє!.. Одгукнись на мої крики лунко!
Скоро буде вечір
і в тихій кімнаті зазгучать, заридають солов’ї поцілунків.
Скоро
буде
вечір.

Коли буде знати про Перекоп кожна дитина
і зацвітуть електричними зорями і земля, і небо,
коли темп життя так зміниться,
що будуть віки за одну хвилину,—
тоді прийде кінець непу...
О моя червінькова Україно!..

Коли кожному дурневі стане ясно,
що таке пролетарська культура,
і будуть легендами і сучасні події, і сучасна людина,
тоді згадають і про Володимира Сосюру...
О моя червінькова Україно!..
А зараз:
моє серце — Благбаз в часи військового комунізму,
коли далі були такі пахучі, такі червоні...
Простягаю в простори криваві долоні,
де пропадають мої огні за муром...