Ми врятовані:
З наших порожніх кісток смерть уже флейти вирізувала,
По наших жилах смерть вже смичком потягала,
Наші тіла голосять ще
Своєю скаліченою музикою.
Ми врятовані,
Хоч зашморги скручені для наших ший все ще висять
Перед нами в синьому повітрі,
Хоч клепсидри далі наповнюються
Краплями нашої кровi.
Ми врятовані,
Але все ще в’їдаються в нас хробаки страху.
Наші зорі зариті у поросі.
Ми врятовані
Просимо вас:
Показуйте нам своє сонце поволі,
Провадьте нас від зірки до зірки, поступово,
Дозвольте нам потихеньку пізнати життя наново.
Бо інакше пташиний спів,
Чи хлюпіт відра при криниці,
Міг би довести до вибуху наш погано запечатаний біль
І ми б вишуміли зовсім —
Просимо вас:
Не показуйте нам ще собаки, що кусається —
Бо може, може статися,
Що ми розпадемося в порох,
На ваших очах розпадемося просто у пил.

Що ж тримає наші тканини укупі?
Ми — без віддиху,
Душа наша плила до Нього із півночі
Задовго ще перед тим, поки тіло наше врятовано
В арку хвилини.
Ми — врятовані,
Ми тиснемо вашу руку,
Ми дивимось вам у вічі,
Та єднає нас вже лиш тільки прощання,
Прощання у поросі
Єднає нас разом із вами.