Грими, грими, весняний громе,
Над скреслим поливом Дніпра,
Зеленобаштові хороми
Здіймай, Батиєва гора.
Лети, о весно, з березоля
У літо, в липень-медяник.
Зерном налийся, щедрість поля,
Радій з приплоду, чередник.
Гніздись, іще не вбита качко,
Не думай, що за крок – біда.
Хай сто мисливців лазять рачки
Довкіл єдиного гнізда.
Ти з дітьми вилетиш у вирій,
На Здвиж повернеш ізвідтіль.
О серце, в грім весняний віруй,
Коли голосить заметіль.
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »