Платон Воронько

Гроза раптова.

Гроза раптова.
Трепетні дерева
Обіймуться і відсахнуться геть.
І сонце дивиться із пилового мрева
Зіницями, запалими, як смерть.
Ріка, розчахнута в тісному узбережжі,
Готова кинутись на лози, комиші.

Найтяжче – передгроззя для душі
В сліпому, незбагненному бентежжі.
Ударить грім із тисячі гармат,
Багнети блискавиць прорвуть імли облогу
Тоді моя душа готова, як солдат,
Іти на смертний бій за перемогу.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle