Там, де не ждемо, де не шукаєм,
Знайдемо скарби, знайдемо там;
Щастя, мов тiнь, од того втiкає,
Хто здоганяє тiнь свою сам.
Ждав я на тебе, моя кохана,
в мiстi суєтнiм, салях ясних.
Ти ж така проста iз провiнцiї панна,
Що й не догляне тебе жених.
Ждав я, що будеш казка i тайна,
Сфiнксом тебе я в снах малював,
Ти ж така скромна, тиха, звичайна –
Наче та Ґретхен, що кохав її Фавст.
Дай менi радiсть, розкiш єдина,
Дай позабуть суєту суєти!
Хай хоч один раз крикну: «Хвилино!
Стань! Не минай, бо прекрасна є ти!»
Зродились ми великої години З пожеж війни і з полум’я вогнів, Плекав нас біль по втраті України, Кормив нас гніт і гнів на ворогів…
Читати далі »
На заході війна згасає блиском ватри. На сході палахтить червоний, лютий гнів. А до гуцульських сіл прийшли військові карти, Щоб легіні пішли обороняти Львів…
Читати далі »
Ти покохала другого, кохана. Надарма зов пiсень. Бо той твiй другий – буря провесняна, А я осiннiй день…
Читати далі »
То нiч була холодна i понура, То нiч була сльотава i сумна. Над мiстом люто скаженiла буря I плакала дощами край вiкна…
Читати далі »
Олена Теліга ще в ранній молодості зачитувалась українською, російською та чеською поезією, під її впливом удосконалювала свої засоби поетичного вислову…
Читати далі »