Олесь Бабій

Gretchen

Там, де не ждемо, де не шукаєм,
Знайдемо скарби, знайдемо там;
Щастя, мов тiнь, од того втiкає,
Хто здоганяє тiнь свою сам.

Ждав я на тебе, моя кохана,
в мiстi суєтнiм, салях ясних.
Ти ж така проста iз провiнцiї панна,
Що й не догляне тебе жених.

Ждав я, що будеш казка i тайна,
Сфiнксом тебе я в снах малював,
Ти ж така скромна, тиха, звичайна –
Наче та Ґретхен, що кохав її Фавст.

Дай менi радiсть, розкiш єдина,
Дай позабуть суєту суєти!
Хай хоч один раз крикну: «Хвилино!
Стань! Не минай, бо прекрасна є ти!»

 

Із збірки "За щастя оманою..." Жмуток перший. 1930 р.

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Олесь Бабій»