Гребінь глетчера Кавказу,
Мохом вицвілим обшитий,
Чеше чубик скелелазу –
Віковічному самшиту.
Трохи нижче, у міжгір'ї,
Там, де житла мов скрижалі,
Гріють в кожному подвір'ї
Бабу сів столітніх шалі
Та надії:
Вже невдовзі
їхні правнуки злетяться,
В винограднім густолоззі
Захмеліє сиве щастя.
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »