Горить горобина. А я згоряю.
Лише тому горить горобина.
Прозорим соком склянку наливаю,
А сил не маю випити до дна.
Гірчить той сік. Той сік мені — як свято,
Прозорий і палючий, мов рубін.
Не маю сили на коліна стати,
Не маю сили — звестися з колін.
Я не зумію — як дістати неба —
В ту склянку з соком горе перелить.
Але я твердо знаю — жити треба
Хоча б тому, що так вона горить.
Зимове слово — сніг, Зимове слово — білий З’єднались — і навкруг Сніжинки полетіли…
Читати далі »
Ми з вами в цьому світі не самі, Живуть тут звірі, птахи і комахи. Одним повітрям дихаємо ми І ходим під одним небесним дахом…
Читати далі »
Перший раз малий Микола Став збиратися до школи Олівця поклав у сумку, Книги, ручку, зошит, гумку…
Читати далі »
Було, чи здавалось, чи снилось Іванку, Що кожного ранку, Що кожного ранку Жар-пташка злітає понад двором…
Читати далі »
Три ведмеді вухаті Пішли сіно копати, І картоплю косити, І вирубувать жито…
Читати далі »