Пантелеймон Куліш

Гоголь і ворона

Пливе Гоголь по Славуту,
В воду поринає.
На сухій гіллі Ворона,
Важенько здихає:

"Ой мій друже білокрилий!
Горенько з тобою!
Поринаєш, - не дай боже,
Заллєшся водою!"

Пливе Гоголь по Славуту,
З хмари дощик ллється.
У Ворони-жалібниці
З жалю серце рветься:

"Ой з'явися, ясне сонце,
Висуши нам крила,
Що обом нам з мокрим пір'ям
Літати несила!"

"Ой Вороно-жалібнице!
Чого марне крячеш?
Я купаюсь-очищаюсь,
А ти з дуру плачеш.

Нащо мені на Славуті
Твоя осторога?
Сушилась би собі мовчки
Ротата небого!

Нащо мені од дощику
Твоя оборона?
Сиділа б ти собі мовчки,
Химерна Вороно!"

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle