Тобi здається, далека панно,
Що маю в серцi гнiв;
А менi тужно, а менi банно,
Як i за давнiх днiв.

Ти вже замовкла, вже другу осiнь
Не шлеш листiв дрiбних;
Я ж всi багатства оддав би досi
За твоє слово, смiх.

Тобi здається, моя далека,
Що я давно не твiй.
Твоя ж хатина – то свята Мекка
Для моїх снiв i мрiй.

Тобi здається, що все забув я
В далекiй чужинi.
Та вiд розстання туги полум’я
Росте, не гасне, нi.

Тобi здається, то були жарти,
Один любовний миг!
Ти ж записала найкращi карти
Життя мойого книг.