Максим Рильський

Фреско-сонети христіану З.

1

Я фіміаму не каджу колоді
Золоченій, всередині пустій;
Не простягну руки людині тій,
Що обкрадає все святе, як злодій.

Повіїній не уклонюся вроді,
Що безсоромність — мов окраса їй;
Кумир в кареті їде золотій,
Та запрягти мене у неї годі.

Я добре знаю: гордий дуб загине,
Але хисткої не зламать тростини,
Що хилить вітер, буря нагина.

Але скажи, нащо здалась вона?
За паличку чепурунові стати
Чи порох із одежі вибивати.

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Максим Рильський»