За артистичністю ховаєте байдужість
І догми з виглядом премудрим речете…
Такі не сивіють з нервового напруження,
Ви просто так, від старості вмрете.

А поки — буде вам не світло і не смеркло,
Обід, театр, якесь вбрання нове.
Ви вільнодумців славите — померлих,
І душите всіх тих, хто ще живе.

І, начитавшись різних там філософів,
Спокійно засинаєте вночі.
А тупість і тепер сміється з розуму.
А правда й досі, зв’язана, мовчить.

А правда ходить по колючих стернях,
Скривавлена, але жива, жива.
І вільнодумців — ні живих, ні мертвих
Не задушити і не вбити вам!