Павло Глазовий

Ех, літа, літа…

— Мав я, брате, жінку — ідеал краси.
Талія тоненька, наче у оси.
А тепер змінилась, а тепер — не та…
Трохи зіпсувала зайва повнота.
Другий головою сивою хита.
— Правду ти говориш, швидко йдуть літа.
Тільки в мене жінка й досі, як оса:
Наче й не тоненька, а проте куса.

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Павло Глазовий»