Як пішов же я в мандрівку —

А було воно саме в Петрівку*, —

Була на мені шапка-бирка,

А за поясом гостра сокирка,

Через плече добра торбина,

Як у хазяйського сина:

Сокирка в пригоді знадобиться,

А з торбини хлібом-сіллю живиться.

Іду та й іду,

Аж стоїть хатка на льоду:

Самакнишова**,

Стріха цибульова,

Млинцем зачинена,

Ковбасою защіпана,

Салом замикана,

Маслом запечатана.

Лизнув я масла — одпечаталось,

Куснув я сала — відімкнулося,

Гризнув ковбаси — відщепнулося.

Над'їв млинця — відчинилося.

Увійшов я в хатку.

Скинув сиву шапку;

Аж там таке —

Матінко, яке!

Яєшня шкварчить,

Тоненько пищить;

Борщик з рибою кипить,

На всю хату клекотить.

А пироги в боки,

Вареники в скоки,

По столу гасають,

Гопки витинають!

Ті, що високо стрибали,

У сметані потопали,

А я на їх ласку мав,

По одному витягав,

Хорошенько поживав, —

У бездонний глечичок складав.



* Петрівка — літнє обрядово-календарне свято, відзначається 12 липня

** Книш — вид білого хліба із загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією.