Анатолій Таран

Дивлюся з жахом на мої дерева

...Я не співець чудової природи...
П. Грабовський

Дивлюся з жахом на мої дерева –
у них була моя душа жива:
дуби на мене рвуться з риком, ревом,
верби нейтронна бомба дотліва.
О квіти, квіти – вас не дожаліти,
ваш цвіт пече трутизною вогню.
Трава незримі залишає міти,
бо вся вона з пекельного жалю.
З якої все це виверглось утроби?!
Собі явили істину лиху.
А вітряки гуркочуть на Чорнобиль,
і жорна душу трощать на труху.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle