Віктор Грабовський

Душа моя наївною була

Душа моя наївною була:
вона собі раділа та літала
й нічого ліпшего, напевне б, і не знала,
якби Тебе не стріла край села.

Над тим селом хуртелиця цвіла,
і в тім цвітінні гуком Ти стояла,
немов давно вже достеменно знала:
душа ця захистить Тебе од зла…

Я зупинився.
Зупинився й світ!
І довго ще спадало листя з віт…
А Ти — цвіла! Вогніла, як примула.

Але чому ж це, чиста, добра сило,
Твоє село по мені голосило?!
Душа моя злякалась і заснула.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Віктор Грабовський»