Марія Матіос

Дунаю-море...

***
"Дунаю-море,
Маріє-зоре..."
Хтось це простогнав – і зник.
І лиш залишив – як вирву –
Голодні поля душі.
Там бузьки шукали їдла
Поміж ховрашиних нірок,
Там коні топтали жито.
А потім суху стерню.
Та хтось простогнав "Маріє-є-є...",
Немов з того світу кликав,
І я на той світ зібралась
Дунаєм перебрести.

.....

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Марія Матіос»